Звісно, розгляньмо кожне з цих питань докладно.
Безпосередня демократія та представницька демократія:
Безпосередня демократія — це форма політичної системи, в якій громадяни беруть безпосередню участь у прийнятті рішень. Це може відбуватися через референдуми, плебісцити або інші форми прямого голосування, де кожен громадянин має право висловити свою думку щодо певного питання. Цей вид демократії зазвичай є ефективним у менших спільнотах, де можливо зібрати всіх членів для обговорення і голосування.
Представницька демократія — це система, в якій громадяни обирають представників, які приймають рішення від їх імені. Така форма демократії є більш поширеною в сучасних великих державах. Обрані представники формують органи влади, такі як парламенти або конгреси, і приймають закони та рішення, що мають відображати волю виборців.
Дієздатність малолітньої особи та дієздатність неповнолітньої особи:
Малолітня особа зазвичай вважається дитиною віком до 14 років у багатьох правових системах. Дієздатність таких осіб є обмеженою: вони не можуть самостійно укладати юридично значущі угоди без згоди або участі законних представників (батьків або опікунів). Вони можуть здійснювати лише дрібні побутові правочини, що відповідають їхньому віку та розвитку.
Неповнолітня особа — це особа від 14 до 18 років. Їх дієздатність є частковою. Вони можуть самостійно здійснювати певні правочини, наприклад, розпоряджатися власними заробітками або стипендіями, а також отримувати певні особисті права (наприклад, право на вибір місця проживання з 16 років). Однак для більшості юридично значущих дій їм все ще потрібна згода батьків або опікунів.
Спадкування за законом та спадкування за заповітом:
Спадкування за законом відбувається у випадках, коли померлий (спадкодавець) не залишив заповіту. У таких випадках спадщина розподіляється відповідно до законодавства, яке визначає черги спадкоємців та порядок їх спадкування. Як правило, першими в черзі на спадщину є найближчі родичі — діти, подружжя, батьки.
Спадкування за заповітом відбувається, коли спадкодавець залишив заповіт, у якому визначив, кому і в яких частках має перейти його майно після смерті. Заповіт дозволяє спадкодавцеві самостійно розпорядитися своєю власністю, можливо, навіть на користь осіб, які не є його законними спадкоємцями. Проте законодавством можуть бути встановлені обмеження, наприклад, обов’язкова частка для певних спадкоємців.
Кожна з цих тем має важливе значення в сфері права і визначає основні принципи взаємодії громадян з державою та між собою.