Для визначення складу злочину в зазначених ситуаціях, необхідно розглянути їх з точки зору елементів складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона.
Ситуація 1:
Об'єкт злочину:
Об'єктом злочину є громадський порядок і суспільні відносини, що забезпечують фізичну недоторканність особи та нормальне функціонування навчального процесу.
Об'єктивна сторона:
Хуліганство: Сергій та Микола порушили громадський порядок, висловлюючися нецензурно та заважаючи проводити урок. Це може бути кваліфіковано як хуліганство за статтею Кримінального кодексу, яка передбачає відповідальність за грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства.
Заподіяння тілесних ушкоджень: Нанесення тілесних ушкоджень двом семикласникам є окремим злочином проти особи. Залежно від тяжкості ушкоджень, може бути кваліфіковано як легкі, середньої тяжкості або тяжкі тілесні ушкодження.
Суб'єкт злочину:
Сергій, якому 16 років, є суб'єктом кримінальної відповідальності, оскільки він досяг віку, з якого настає кримінальна відповідальність. Микола, якому 14 років, може бути підданий кримінальній відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень, оскільки за певні злочини відповідальність настає з 14 років. Однак, за хуліганство кримінальна відповідальність можлива лише з 16 років, тому Микола може нести лише адміністративну відповідальність або бути підданий іншим виховним заходам.
Суб'єктивна сторона:
Дії Сергія та Миколи були навмисними, оскільки вони усвідомлювали, що заважають проведенню уроку і завдають тілесних ушкоджень.
Ситуація 2:
Об'єкт злочину:
Об'єктом злочину є життя і здоров'я людини.
Об'єктивна сторона:
Водій відмовився відвезти тяжкотравмованого Андрія до лікарні, що могло стати однією з причин його смерті. Такі дії можуть розглядатися як залишення в небезпеці, якщо водій усвідомлював, що від його дій залежить життя потерпілого.
Суб'єкт злочину:
Суб'єктом є водій, тобто фізична особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності.
Суб'єктивна сторона:
Необхідно встановити, чи усвідомлював водій, що його дії (бездіяльність) можуть призвести до смерті потерпілого, і чи мав він можливість надати допомогу. Якщо водій знав про небезпеку для життя Андрія і свідомо відмовився допомогти, це може бути кваліфіковано як злочин з непрямим умислом.
Обидві ситуації потребують ретельного вивчення всіх обставин, зокрема мотивів і можливостей винних осіб, для точного визначення складу злочину та притягнення до відповідальності.